МЕХАНІЧНИЙ АПЕЛЬСИН

Ентоні Берджес
"Що Богові бажаніше? Хоче Господь добро чи вибір добра? Можливо, людина, яка обирає зло, певною мірою краща за ту, яку до добра змусили?"



Що таке свобода вибору?



Люди від природи добрі або злі - чи стають такими? Роман "Механічний апельсин" - це своєрідний трактат про важливість свободи волі і вибору. Розумний, харизматичний, жорстокий антигерой Алекс, який проповідує насилля як мистецтво, сам стає жертвою наруги над особистістю - його "виправляють" за спеціальною програмою. Сімнадцятирічний юнак стає "механічною іграшкою" в руках системи. То чи можна врятувати світ від Зла, позбавивши людину свободи волі? Це питання нині актуальне так само, як і колись і відповідь на нього кожен читач знайде сам.

Про книгу

Прокинутись. Поїсти. Послухати класичну музику. Сходити в школу (чи краще поспати до заходу сонця). Зустрітися з друзями. Усім разом випити молока. Пригостити миловидних бабусь вечерею та пивом. Пограбувати якийсь магазин. Вкрасти чиюсь машину. Увірватися в чийсь будинок. Зґвалтувати якусь дівчину. Потім десь у підворітні помірятися силою з конкурентами на полі нічного терору. Поділити здобич (награбовані гроші). Попрощатися зі своїми друзями. Прийти додому. З’їсти простиглу вечерю. Завалитися спати. 

Алекс — підліток, який живе в антиутопічній Англії майбутнього. Він є лідером банди, яка намагається підірвати існуючі порядки. Вона складається з чотирьох людей:

  • Алекс — шістнадцятирічний випускник виправної колонії, який попри насильницькі нахили захоплюється класичною музикою. Він живе з батьками, які не знають про його нічне життя;
  • Дін — недалекий хлопчина, який у бійці вартий трьох;
  • Джордж — амбіційний молодик, який претендує на роль лідера;
  • Піт — член банди, який іще не визначився в житті.

Вони тусуються в барі «Корова», де п'ють «молочні коктейлі». Сюжет зав'язується навколо рішення піти на «велике діло» — пограбувати будинок старої леді й зірвати банк. Під час пограбування Алекса затримує поліція та, як наслідок, його засуджено до в'язничного ув'язнення. Через два роки він потрапляє під державну експериментальну програму, після якої його випускають на волю. Він більше не спроможний чинити насильство.

Мовою роману є так звана «надцат» — химерна суміш циганської говірки, російського, англійського й американського сленгу, вряди-годи пересипана фрагментами сатиричної прози в дусі «Бостонців» Г. Джеймса. Авторський задум певною мірою формувався під впливом його поїздки у 1961 в СРСР. Перебуваючи в Ленінграді, у письменника була нагода поспостерігати за тамтешніми «стилягами», і згодом спародіював їхній жаргон та манеру одягатися у «Механічному апельсині».

У цьому своєму найвідомішому романі головний герой твору Алекс — є неповнолітній злочинець, який ґвалтує й убиває людей. Згодом Алекса заарештовують і кидають до в'язниці, де він погоджується на своєрідне «промивання мізків», яке має змінити його жорстоку вдачу і схильність до агресії. Психіатричний експеримент призводить до неочікуваних наслідків: Алекс виходить з тюрми безвольною, жалюгідною істотою, непристосованою для нормального життя в суспільстві.




Відтак автор пропонує замислитися над альтернативою: збереження свободи волі (навіть якщо нею можуть скористатися злочинці) чи перетворення суспільно небезпечних людей у «добрих» громадян, які, проте, такої свободи не мають. Знаменно, що оригінальне (лондонське) видання книги завершується фінальним розділом, у якому Алекс з оптимізмом дивиться у добропорядне майбутнє. Натомість американська версія роману має похмурий кінець — Алекс, зрештою, повертається до своєї природної, злої суті: «Але ви, брати мої, згадуйте вряди-годи, яким колись був малюк Алекс. Амінь. І весь отой кал.»

ПРО АВТОРА

Ентоні Берджес народився у католицькій родині середнього класу. Його батько працював удень книговодом на м'ясоринку, а вечорами підробляв, граючи на фортепіано в манчестерському пабі. Після смерті його матері (1919) від іспанського грипу Ентоні жив у тітки; згодом, коли батько одружився знову, ним заопікувалася мачуха Маргарет Дуаєр.
Початкову освіту Ентоні набув у католицьких школах Святого Едмунда та Єпископа Білсбороу; середню — в Ксаверській колегії. Коли звірився батькам, що хоче стати композитором, то йому вдома відраджували через непоплатність такої кар'єри. Вікторіянський університет у Манчестері, із черги, відмовив у вступі на музичний факультет: у хлопця були погані оцінки з фізики — залишилось йому студіювати англійську мову й літературу (1937—1940) та завершити гуманістичні студії бакалавратом у цій ділянці. Романи Берджеса характеризуються мовною винахідливістю і насичені елементами соціальної сатири. А з його автобіографій — «Малий Вілсон і великий Бог»(«Little Wilson and Big God», 1987) і «Ти відбув свій час» («You've had your time», 1990) — перед очима читачів постає складна, сповнена болісних вагань і сумнівів, особистість, яка має дуже мало спільного з розтиражованим у мас-медіа його публічним образом.


САЙТ СТВОРЕНО В РАМКАХ КУРСУ "ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ" СТУДЕНТКОЮ МИЦКО МАРІЄЮ ВАСИЛІВНОЮ
+380966359575
mytskoma23@gmail.com
Фотографии и тексты использованы для демонстрации возможностей шаблона сайта, пожалуйста, не используйте их в коммерческих целях.
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website